”крањнська нац≥¤ та перспектива

≤гор Ћубк≥вський

√оворити про украњнську нац≥ю можна або зовс≥м коротко, або неск≥нченно довго Ц надто вже складне це питанн¤, надто аморфне ≥ все-ще не до к≥нц¤ зрозум≥ле нав≥ть тим, хто з таким захопленн¤м любить про це розпов≥дати. ѕричому незрозум≥лим Ї нав≥ть не ст≥льки те, що саме воно отаке Ц оц¤ Ђукрањнська нац≥¤ї, але нав≥ть й те, що саме маЇ бути в≥днесене до предмету такого розгл¤ду? ўо саме Ц культура, ≥стор≥¤, нац≥ональний характер, ≥сторична дол¤? ≈коном≥ка, взаЇмов≥дносини з ≥ншими нац≥¤м, нове м≥сце украњнськоњ держави в сучасному глобальному св≥т≥? ќсв≥та ≥ наука, знедолена украњнська мова, зруйнован≥ комун≥змом украњнськ≥ с≥мТњ ≥ села?

„и може ще щось зовс≥м ≥нше Ц адже нав≥ть на цьому ірунт≥ можна поламати, та й поламано вже б≥льш н≥ж достатньо великих ≥ малих спис≥в ≥ списик≥в? ј проте Ц не все так ≥ безнад≥йно Ц ≥ тепер вже б≥льш ¤к 15-ти л≥тн≥й досв≥д украњнськоњ незалежност≥ хоч не хоч, а таки заставл¤Ї нас зробити хоч ¤к≥сь перш≥ висновки Ц нав≥ть незважаючи на наше вперте небажанн¤ цього. ≤ нав≥ть ¤кщо це питанн¤ й дал≥ видаЇтьс¤ нам занадто складним ≥ недоступним дл¤ розгл¤ду, то нав≥ть це аж н≥¤к не означаЇ, що треба сумирно скласти руки ≥ не робити взагал≥ н≥чого. ј тому ми вчинимо так, ¤к вчинив би кожен з нас у своЇму повс¤кденному житт≥, з≥ткнувшись з занадто складною чи великою дл¤ себе проблемою, дл¤ вир≥шенн¤ ¤коњ йому не вистачаЇ н≥ знань, н≥ вм≥нь Ц ми спробуЇмо зробити хоча би те найменше, що зможемо Ц вказати на т≥ законом≥рност≥ ≥ тенденц≥њ розвитку украњнства, по ¤к≥ вже тепер можна говорити достатньо достов≥рно ≥ переконливо, ≥ просто не будемо поки що говорити про все ≥нше.

ќтож перше, що приходить на думку в такому випадку Ц це дв≥ ¤скраво виражених тенденц≥њ, ¤к≥ лежать просто на поверхн≥:

- перше Ц це те, що казав ще Ћеон≥д  учма, стверджуючи що украњнська нац≥ональна ≥де¤ так ≥ не спрацювала; - друге Ц поступова втрата на кожних наступних парламентських чи президентських виборах ус≥ма представниками нац≥онально-демократичних сил п≥дтримки у своњх виборц≥в.

јле чи д≥йсно ≥снувало перше Ц те, що украњнська нац≥ональна ≥де¤ так ≥ не спрацювала, ≥ чи д≥йсно саме з цим ≥ повТ¤зана втрата електорального пол¤ нац≥онал-демократами? «вичайно на перший погл¤д, ¤кщо згадати перш≥ роки незалежност≥ ≥ те п≥днесенн¤, ¤ке охопило тод≥ значну частину украњнських громад¤н, здаЇтьс¤ що все саме так ≥ було Ц ≥де¤ украњнськоњ державност≥, побудованоњ саме на украњнськ≥й нац≥њ та в≥дстоюванн≥ њњ нац≥ональних ≥дей, ¤скраво вибухнула на початках, ≥ так ≥ не знайшовши своЇњ масовоњ п≥дтримки, з кожним роком дедал≥ б≥льше ≥ б≥льше згасала. ј проте Ц не все так ≥ просто Ц бо ¤кщо говорити саме про широту ц≥Їњ п≥дтримки, а не про њњ короткочасну ≥нтенсивн≥сть Ц то њњ фактично на початках ≥ не було, бо нав≥ть на референдум≥ про оголошенн¤ незалежност≥ голосували б≥льше за незалежну комун≥стичну державу, а не нац≥ональну. ј про те, що в ”крањн≥ на початках незалежност≥ (аж до 1998 року, ¤к м≥н≥мум, ¤кщо й не до 2002-го) в парламент≥ працювала ст≥йка прокомун≥стична б≥льш≥сть (наприклад група 239 на чол≥ з ќлександром ћорозом) тепер чомусь нав≥ть ≥ не згадують.

ј тому нав≥ть зовс≥м навпаки Ц зараз така п≥дтримка украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ куди ¤к б≥льша, н≥ж колись Ц бо т≥льки зараз, чи не вперше в ≥стор≥њ ”крањни, ми маЇмо ¤кий не ¤кий Ц але таки д≥йсно украњнський ур¤д, хай нав≥ть в≥н ≥ не спов≥дуЇ нац≥онал≥стичн≥ принципи ≥ не збираЇтьс¤ воювати Ђз москалемї. ј тому, поЇднавши обидв≥ ц≥ тенденц≥њ одночасноњ загибел≥ ≥ в≥дродженн¤, можна достатньо достов≥рно стверджувати, що украњнська нац≥ональна ≥де¤ за ц≥ роки насправд≥ зовс≥м не щезла, а швидше навпаки Ц трансформувалас¤, в≥д≥йшовши в≥д першоњ ейфор≥њ, що межувала ¤кщо й не з безумством, то принайм≥ майже з ≥д≥отизмом Ц все вс≥м в≥ддати, бо ми мирна нац≥¤ ≥ нам н≥чого не треба Ц арм≥ю роззброњти, в≥д ¤дерноњ зброњ в≥дмовитис¤, вклади ќщадбанку подарувати, н≥ в ¤к≥ блоки ≥ союзи не вступати Ц до вже б≥льш чи менш здорового прагматизму.

ј проте, щоб повн≥стю зрозум≥ти вс≥ особливост≥ цього безперечно позитивного процесу ≥ те, ¤к≥ небезпеки нас ≥ дал≥ все ще п≥дстер≥гають на цьому шл¤ху, звернемос¤ до досв≥ду останнього представника цього романтично-нац≥онал≥стичного напр¤му, ¤кий так ≥ не зм≥г н≥ усв≥домити своњ помилки, н≥ зробити з них бодай ¤к≥сь висновки Ц ќлега “¤гнибока. ѕерш за все тут необх≥дно вказати на те, що останн≥й його досв≥д Ђне входженн¤ї до ¬ерховноњ –ади ”крањни б≥льш н≥ж символ≥чний Ц бо спри¤тлив≥ших умов дл¤ нього навр¤д чи вже могло бути Ц оск≥льки на електоральному пол≥ нац≥онального ≥ нац≥онал≥стичного спр¤муванн¤ його Ђ—вободаї залишилас¤ чи не Їдиним самост≥йним представником Ц Ђ–ухиї давно в≥д≥йшли в минуле, злившись з ЂЌашою ”крањноюї, про ≥нш≥ др≥бненьк≥ пар≥њ з великою ман≥Їю власноњ значущост≥ Ц ¤к от вс≥л¤к≥ Ђсобориї ≥ Ђхристи¤нськ≥ парт≥њї, Ђпарт≥њ ¤когось там розвиткуї, ≥ т.д. Ц взагал≥ говорити см≥шно, а з нац≥онал≥стичних парт≥й типу  ”Ќу чи ”Ќј-”Ќ—ќ Ц н≥хто вже ≥ близько не м≥г становити Ђ—вобод≥ї н≥¤коњ конкуренц≥њ. ≤ знову Ц невдача!.. Ц ≥ це притому, що на тепер≥шн≥х позачергових виборах нав≥ть блока  остенка-ѕлюща не було, ¤кий все-таки не так давно отримав досить значну п≥дтримку серед виборц≥в на заход≥ ”крањни, а тому ≥ д≥йсно представл¤в ≥нтереси ¤коњсь њхньоњ частини, виразником чого тепер ц≥лком м≥г стати ќлег “¤гнибок. “од≥ чому ж ц≥ голоси не в≥д≥йшли йому ≥ його Ђ—вобод≥ї?

«вичайно, що на все це скаже в≥н сам, спрогнозувати не так ≥ важко Ц Ђне дали доступу до телееф≥ру, велика конкуренц≥¤ з боку ЂЌашоњ ”крањниї, вс≥ зайв≥ в≥льн≥ голоси п≥д≥брала Ђп≥д себеї “имошенкої Ц а проте насправд≥ це н≥¤ка не в≥дпов≥дь, а лише њњ подальше в≥дтерм≥нуванн¤, перех≥д у тепер вже нове запитанн¤ Ц а чому ж сталос¤ усе вищеперераховане? „ому Ђ—вободаї не знайшла такоњ п≥дтримки, ¤ка би дала њй можлив≥сть набрати голоси нав≥ть незважаючи на все це? јдже зм≥г Ѕё“ в умовах повноњ, а не частковоњ, ¤к у Ђ—вободиї, блокади в 2002 роц≥ набрати б≥льше 6-ти (!) процент≥в голос≥в виборц≥в нав≥ть не опираючись на ¤кийсь конкретний рег≥он Ц а тут не спромоглис¤ нав≥ть на два, не те що вже на три? ¬≥дпов≥дь знову може бути т≥льки одна Ц значить ќлег “¤гнибок Ц ф≥гура не такого масштабу, ¤к ёл≥¤ “имошенко, що знову ж насправд≥ не даЇ нам зовс≥м н≥¤коњ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ Ц а чому? ј тому, щоб не мучити терпл¤чого слухача ≥ дал≥, продовжуючи оцю неск≥нченну череду запитань без в≥дпов≥дей, опустимо де¤к≥ пром≥жн≥ висновки, ≥ перейдемо зразу до к≥нцевих результат≥в нашого анал≥зу, ¤кий в повн≥й м≥р≥ можна в≥днести ≥ до будь-¤коњ ≥ншоњ нац≥онал-демократичноњ чи нац≥онал≥стичноњ парт≥њ з ус≥х на¤вних на сьогодн≥ в ”крањн≥, а не т≥льки одн≥Їњ Ђ—вободиї:

1. Ќеправильне розум≥нн¤ самого пон¤тт¤ Ђнац≥¤ї. «деб≥льшого нац≥ю розгл¤дають ¤к утворенн¤, виход¤чи з двох р≥зних точок зору за њњ походженн¤м Ц або генетичним, або сусп≥льно-≥сторичним. “ак от Ц будь-¤к≥ спроби лише генетичного розум≥нн¤ нац≥њ рано чи п≥зно призведуть до пошуку нових ворог≥в ≥ до под≥лу населенн¤ на кращих чи г≥рших Ц за кровТю, за формою обличч¤, за кольором очей Ц ≥ т.д., а тому будуть ¤кщо ≥ не передумовою до виникненн¤ нацизму, то в ус¤кому раз≥ ¤вним порушенн¤м природних закон≥в розвитку нац≥њ Ц так ¤к нац≥¤, ¤к ≥ будь-¤ке ≥нше природне утворенн¤, може повноц≥нно розвиватис¤ т≥льки тод≥, коли вона видозм≥нюЇтьс¤ ≥ розвиваЇтьс¤ разом з≥ зм≥нами св≥ту, а не залишаЇтьс¤ консервативно-незм≥нною всупереч ним. ј дл¤ цього завжди потр≥бн≥ т≥льки дв≥ реч≥ Ц можлив≥сть видозм≥н (мутац≥й, на¤вност≥ кров≥ ≥нших народ≥в) та можливост≥ природного (а не штучно регульованого кимсь, байдуже ким саме) добору. ’оча звичайно посл≥довники консервативного нац≥онал≥зму тут же заперечать мен≥, що на¤вн≥сть ≥нородц≥в завжди несе в соб≥ загрозу розмиванн¤ нац≥њ, њњ асим≥л¤ц≥њ з боку ≥нших нац≥й чи й нав≥ть космопол≥тичних утворень (до ¤ких до реч≥ сл≥д в≥днести ≥ ≥деолог≥ю л≥берал≥зму, що дл¤ багатьох наших сучасних нац≥онал≥ст≥в напевно буде неаби¤ким в≥дкритт¤м). «вичайно, тут можна т≥льки погодитис¤, бо така загроза д≥йсно ≥снуЇ Ц але вимога не порушувати природн≥ закони розвитку сусп≥льства аж н≥¤к не накладаЇ обмеженн¤ на зд≥йсненн¤ тих чи ≥нших д≥й чи вчинк≥в дл¤ п≥дтримки своЇњ нац≥њ, ¤кщо при тому не ущемл¤тиметьс¤ право ≥нших нац≥й на п≥дтримку свого власного розвитку Ц ≥ т≥льки так ≥ можна створити те конкурентне середовище, в ¤кому нац≥¤ розвиваЇтьс¤ ≥ зм≥цнюЇтьс¤, а не деградуЇ, стаЇ повноц≥нн≥шою ≥ життЇздатн≥шою.

2. ¬≥дсутн≥сть у¤вленн¤ про майбутн≥й розвиток держави ≥ нац≥њ. Ќасправд≥, щоб уникнути такоњ загрози асим≥л¤ц≥њ чи поглинанн¤ з боку ≥нших нац≥й чи космопол≥тичних утворень, необх≥дн≥ так≥ у¤вленн¤ про майбутнЇ нац≥њ (та й можлив≥сть њхнього впровадженн¤ звичайно також), ¤к≥ би давали змогу кожному њњ представнику ¤кнайкраще розвиватис¤ саме в њњ межах, ≥ нав≥ть б≥льше того Ц щоб те, що може одна нац≥¤ (украњнська в даному випадку) запропонувати ≥ншим, було кращим в≥д того, що т≥ здатн≥ створити дл¤ себе самотужки. “ак от Ц в даному випадку ¤краз цих далеких стратег≥чних ц≥лей так ≥ не було сформовано Ц ≥ цим на сьогодн≥ не може похвалитис¤ н≥ один представник нац≥онально-демократичних чи нац≥онал≥стичних парт≥й, а не т≥льки одн≥Їњ Ђ—вободиї. Ќу добре Ц захист украњнськоњ мови ≥ культури, ну добре Ц п≥дтримка етн≥чних украњнц≥в Ц а дал≥ що? ўо дал≥? Ќу хоч щось?

3. ¬≥дсутн≥сть осмисленого ≥сторичного досв≥ду. ќск≥льки ми тепер будемо виходити з у¤вленн¤ про нац≥ю вже не просто ¤к про б≥олог≥чну, а ¤к про сусп≥льно-≥сторичну сутн≥сть, то дл¤ того, щоб вона повноц≥нно ≥снувала, необх≥дно ¤к м≥н≥мум хоча би одне сп≥льне в≥дчутт¤ дл¤ ус≥х њњ представник≥в Ц в≥дчутт¤ сп≥льност≥ ≥сторичноњ дол≥. ј тод≥ вже минуле ”крањни дл¤ нас Ц це або череда пост≥йних страждань ≥ невдач, Ц ≥ в≥дпов≥дно так воно завжди буде ≥ надал≥, бо ¤кщо ми не зможемо в≥дмовитис¤ в≥д такого сприйн¤тт¤ власноњ ≥стор≥њ, то не зможемо в≥дпов≥дно придумати ≥ н≥чого кращого; або ми будемо шукати будь-¤к≥ позитивн≥ приклади нав≥ть в такому негативному досв≥д≥, т≥льки щоб збудувати щось нове ≥ краще Ц а тому маЇмо зрозум≥ти що там, в цьому нашому минулому, можна було би зробити ≥накше, щоб уникнути ус≥х цих невдач ≥ зберегти усе хороше, що було (нав≥ть, ¤к це не страшно зараз звучить, рад¤нського пер≥оду). Ќаприклад в чому пол¤гали помилки ≥деолог≥в украњнськоњ державност≥ 1918-х рок≥в, ¤кою мала бути ≥де¤ пров≥дник≥в ”ѕј щодо побудови держави на той випадок, ¤кщо би вона все-таки здобула незалежн≥сть, чи до чого зводилис¤ невдач≥ перших рок≥в украњнськоњ незалежност≥ вже в наш час, коли ¤к м≥н≥мум треба було казати про те, що ≥де¤ боротьби за незалежн≥сть так ≥ не була трансформованою в ≥дею вже здобутоњ державност≥.

4. ¬≥дсутн≥сть плану дос¤гненн¤ бажаних ц≥лей, тобто в≥дсутн≥сть конкретноњ програми д≥й. Ќедостатньо зрозум≥ти, що саме ≥ ¤к в≥дбуваЇтьс¤, недостатньо пересл≥дувати сам≥ благородн≥ ≥ реальн≥ ц≥л≥, треба знати ще й те, ¤к саме њх дос¤гати, мати реал≥стичну ≥ поетапну програму њх здобутт¤. “обто в даному випадку Ц абсолютно незрозум≥лим залишилос¤ те, що саме ≥ ¤к збиравс¤ захищати “¤гнибок Ц ¤к≥ ц≥л≥ ≥ ¤кими методами; що буде робити, коли попаде в парламент, а що Ц коли н≥. ¬ласне кажучи, можливо саме це ≥ стало основною причиною його поразки, чи, краще сказати Ц Ђне-перемогиї, бо на сучасному етап≥ дл¤ виборц¤ саме це ≥ було головним Ц на вс≥л¤ких там мороз≥в, к≥нах≥в, а тепер ще й плющ≥в-Їханурових, ¤к≥ до вибор≥в кажуть одне, а пот≥м робл¤ть зовс≥м друге, вже достатньо надивилис¤. ј з ≥ншого боку Ц так само виборц¤ не влаштував би тепер ≥ новий вар≥ант крикуна в стил≥ ¬≥тренко Ц т≥льки й того, що тепер вже не рос≥йсько-комун≥стичного, а нац≥онал-антирос≥йського спр¤муванн¤. ѕрацювати треба ≥ державу розбудовувати, а не пустопорожн≥ми закликами ман≥пулювати.

5. ¬≥дсутн≥сть плану побудови сусп≥льства. ѕопри все, нав≥ть незважаючи на те, що кажуть пророс≥йськ≥ п≥вденно-сх≥дн≥ газети, ≥ в що й справд≥ здаЇтьс¤ в≥р¤ть украњнськ≥ пол≥тики, зах≥дноукрањнське сусп≥льство, де ≥ знаходилас¤ переважна б≥льш≥сть виборц≥в “¤гнибока, аж н≥¤к не зац≥кавлене в розпалюванн≥ новоњ ворожнеч≥. ј тому ≥де¤ ставленн¤ до нац≥њ ¤к до утворенн¤ Ђпо кров≥ї, а не Ђпо духуї, тут маЇ набагато менше шанс≥в здобути соб≥ прихильн≥сть, н≥ж де≥нде ще по ”крањн≥ Ц надто ще жива памТ¤ть повстанських час≥в, ¤к≥, попри всю героњчну романтику того пер≥оду, так н≥кому щаст¤ ≥ не принесли, а ≥нод≥ нав≥ть ≥ зовс≥м навпаки Ц призводили т≥льки до того, що близьким родичам, ≥нод≥ нав≥ть братам чи сестрам, доводилос¤ воювати по р≥зн≥ сторони одного ≥деолог≥чного фронту, байдуже ¤кого саме Ц чи то рос≥йського, чи то польського. “ому навр¤д чи зах≥дна ”крањна зараз хот≥ла би повторенн¤ под≥бного ≥ тому така ≥де¤ под≥лу Їдиного народу за нац≥ональною ознакою навр¤д чи зможе знайти тут хоч ¤кусь п≥дтримку.

6. Ќегативне ставленн¤ до украњнц≥в ¤к до чогось, що потребуЇ захисту. ÷е теж Ц одна з основних помилок. —ама ≥де¤ Ђћаршу захисту украњнц≥вї зразу ж в≥дводить њм роль другор¤дноњ меншини у власн≥й держав≥, можливо нав≥ть нижчоњ раси, що Ї в корен≥ неправильним ≥ з точки зору державотворчих прагнень, ≥ що Ї абсолютно неприйн¤тним дл¤ ус≥х, хто хоче вважати ≥ вважаЇ себе украњнцем сильним ≥ незалежним, а не слабким й недорозвинутим.

7. Ќеможлив≥сть створенн¤ план≥в ≥ндив≥дуального розвитку кожноњ людини. ¬се це, вище перераховане, призвело до того, що в структур≥ нац≥ональноњ ≥дењ саме такого плану Ц з розмитими у¤вленн¤ми про минуле, ¤ке сприймаЇтьс¤ т≥льки ¤к неперервна череда втрат ≥ поразок, в≥дсутн≥ми у¤вленн¤ми про майбутнЇ, незнанн¤м що ≥ ¤к робити зараз, ≥ до чого прагнути, громад¤нин не може знайти ≥ ¤когось м≥сц¤ дл¤ себе самого, а тому ≥ не п≥дтримуЇ таку ≥деолог≥ю чи њњ оч≥льник≥в.

8. ¬≥дсутн≥сть у¤влень про структуру державного управл≥нн¤ ≥ про те, ¤кий саме тип держави ми хочемо збудувати. ѕарадокс ц≥Їњ проблеми пол¤гаЇ в тому, що попри всю видиму схож≥сть обох цих питань, насправд≥ вони можуть в≥дстоювати зовс≥м р≥зн≥ ц≥л≥, а ≥нод≥ нав≥ть в≥дверто суперечити одна одн≥й. „удовим прикладом цього послужила рад¤нська система влади, де за допомогою диктатури (правл≥нн¤ обмеженоњ групи ос≥б, ¤ка захопила владу силовим способом) будували комун≥стичне сусп≥льство (комуна Ц це община, ¤кою керують виборн≥ стар≥йшини), але схож≥ конфл≥кти оч≥кують ≥ будь-¤ку ≥ншу систему влади, в т≥м числ≥ Ц ≥ збудовану за нац≥ональними принципами. Ќац≥онал≥зм в св≥й час виник ¤к ≥деолог≥¤, ¤ка мала протисто¤ти руйн≥вному впливу л≥берал≥зму, а тому до певноњ м≥ри в≥н ув≥брав в себе консервативн≥ ц≥нност≥ Ц пропаганду захисту с≥мТњ, мови ≥ культури, традиц≥й ≥ морал≥. –азом з тим ≥ншою противагою наростаючому впливу л≥берал≥зму ставало соц≥ально спр¤моване сусп≥льство, а тому на початках ус≥ нац≥ональн≥ ≥деолог≥њ йшли з незм≥нною приставкою Ђсоц≥алї, ≥ були л≥вими, а не правими, ¤к себе позиц≥онують тепер сучасн≥ украњнськ≥ нац≥онал≥сти, а тому в≥дстоювали демократичн≥ методи побудови держави. ѕроте демократ≥¤ в њњ чистому вигл¤д≥ ≥снувати не може Ц неможливо з кожного найменшого приводу скликати загальн≥ збори громад¤н, тим б≥льше що ¤кась частина з них завжди буде ц≥кавитис¤ своњм власним житт¤м б≥льше, н≥ж ≥нтересами вс≥Їњ держави Ц ≥ саме тому ≥ ≥снуЇ система представницькоњ демократ≥њ, при ¤к≥й громад¤ни делегують частину своњх повноважень на управл≥нн¤ державою вибраним ними представникам. јле це вже несе в соб≥ ≥ додаткову загрозу або ман≥пул¤ц≥њ громад¤нами з боку цих представник≥в, або хаосу ≥ нестаб≥льност≥ Ц через фактичну в≥дсутн≥сть будь-¤коњ сильноњ влади. ј тому вс¤ суть проблеми пол¤гаЇ в тому, що народу, дл¤ того щоб ефективно управл¤ти своњм житт¤м за допомогою вибраних ним представник≥в, ¤к м≥н≥мум конче необх≥дна хоча би достов≥рна ≥ повноц≥нна ≥нформац≥¤ про стан справ в держав≥ та шл¤хи њњ подальшого розвитку. ≤ нав≥ть не т≥льки сама ≥нформац≥¤ Ц але й ≥ њњ повноц≥нний анал≥з. “ому рано чи п≥зно система демократичного управл≥нн¤ впираЇтьс¤ в одну-Їдину проблему Ц проблему пошуку конкретного представника, людини, здатноњ повести за собою ≥нших силою власного авторитету. “обто в цьому план≥ система демократ≥њ ≥ авторитаризму (не плутати з тотал≥таризмом чи диктатурою) виступають до певноњ м≥ри взаЇмодоповнюючими структурами, кожна з ¤ких маЇ своњ небезпеки ≥ недол≥ки, ≥ кожна з ¤ких маЇ своњ переваги. ¬ умовах сучасноњ ”крањни це приблизно в≥добразилос¤ в протисто¤нн≥ парламентськоњ ≥ президентськоњ г≥лок влади. ќт т≥льки украњнський парламент так ≥ не став символом демократизму, чи в≥рн≥ше став ним в його найг≥рш≥й, вироджен≥й форм≥ Ц символом ман≥пул¤ц≥њ ≥ зневажанн¤ думкою народу, а н≥ один з украњнських президент≥в так н≥коли н≥¤ким реальним авторитетом ≥ не користувавс¤.

ј тому, п≥дсумовуючи сказане, можна сказати що т≥льки така нац≥ональна ≥де¤ знайде справжню п≥дтримку, ¤ка зможе перерости ус≥ ц≥ недол≥ки, ¤ка не буде шукати слабост≥ ≥ залежност≥, ≥ не буде при кожн≥й своњй невдач≥ посилатис¤ на ворог≥в, а буде вибудовувати щось своЇ, не цураючись власного досв≥ду, але й не залишаючись дов≥чно усередин≥ нього. ≤ нав≥ть б≥льше того Ц така, ¤ка буде визнавати нац≥ю нав≥ть ¤к певне м≥жнац≥ональне утворенн¤, ¤к це не парадоксально звучить, приблизно так, ¤к це було сказано ще ћихайлом √рушевським в статт≥ Ђ¬≥льна ”крањнаї тепер вже майже 100 рок≥в тому:

Ђћи думаЇмо ¤краз, що ”крањна не т≥льки дл¤ украњнц≥в, а дл¤ вс≥х, хто живе в ”крањн≥, а живучи, любить њњ, а любл¤чи, хоче працювати дл¤ добра краю ≥ його людност≥, служити њй, а не обирати, не експлуатувати дл¤ себе.

¬с¤кий, хто годитьс¤ з такими погл¤дами, дорогий сп≥вгромад¤нин дл¤ нас, незалежно в≥д того, хто б в≥н не був Ц великорос, жид, пол¤к, чех. ј хто хоче т≥льки живитис¤ з прац≥ народноњ, бути паразитом, подателем солодких куск≥в Ц той нам не потр≥бен без р≥жниц≥, чи в≥н не украњнець, чи украњнець.ї

ј тому, наостанок опонуючи тепер нашому колишньому горе-президенту Ћеон≥ду  учм≥, можна сказати, що украњнська нац≥ональна ≥де¤ в часи його президентства не спрацювала тому, що:

а) дл¤ того потр≥бно було зд≥йснювати хоч ¤к≥сь конкретн≥ д≥њ, а не просто пасивно чекати, поки вона остаточно загине, що тим б≥льше дивно чути в≥д людини, над≥леноњ дл¤ того на той час ус≥ма необх≥дними президентськими повноваженн¤ми;

б) необх≥дно було розвивати саму ≥дею Ц пропагувати ≥ видозм≥нювати њњ в≥дпов≥дно до вже нових прагнень свого народу, а не залишати в незм≥нному консервативному вигл¤д≥ стор≥чньоњ давнини.

* * * ’оча чесно кажучи, по великому рахунку н≥¤коњ загальнонац≥ональноњ ≥дењ в часи правл≥нн¤  учми ще й не ≥снувало, ¤к до певноњ м≥ри не ≥снуЇ ще й дос≥, особливо через те, що ≥де¤ боротьби за незалежн≥сть все ще так ≥ не трансформувалас¤ в ≥дею вже здобутоњ державност≥ ≥ тому, що ≥де¤ саме украњнськоњ незалежност≥ так ≥ не створила умов дл¤ прийн¤тт¤ в себе представник≥в ≥нших, неукрањнських нац≥й, чи тих, хто себе украњнцем все-ще так ≥ не усв≥домивЕ

јле тепер, ≥ дал≥ в≥дстоюючи боротьбу народу за своњ права, розпочату визвольними змаганн¤ми нашого народу ≥ продовжену вже тепер помаранчевою революц≥Їю, основним дос¤гненн¤м ¤коњ стало саме це Ц п≥дключенн¤ рос≥йськомовних украњнц≥в до справи побудови украњнськоњ держави, здаЇтьс¤ ц≥лком реальним цей процес завершити, п≥д≥йшовши таким чином до остаточного завершенн¤ формуванн¤ украњнськоњ нац≥њ. ѕри одн≥й правда, умов≥ Ц коли будуть ¤к м≥н≥мум врахован≥ хоча би т≥ кричущ≥ помилки нац≥онального руху, ¤к≥ вже частково описан≥ нами вищеЕ ј тод≥ вже Ц майбутнЇ обовТ¤зково буде за нами!

≤гор Ћубк≥вський

05.01.2008.

м. “ерноп≥ль